Безсмертники
Олександр Олесь Вони давно вже втратили життя.В них згасло все, що тільки малось,Умерли всі і думи, і чуття,І тільки форма їх такою-же зосталась…
Але вони сміються, мов ві-сні,І погляд мій приковують до себе,Нагадують роскоші весняніІ кажуть про тепло, про радощі, про тебе.
Ці квіти — спогади про світлі дні…І хай відносин наших світ погасне,А спогади все-ж будуть жить в мені,Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.