Поете, тям, на шляху життєвому…

Поете, тям, на шляху житєвомуТобі перлини-щастя не знайти,Нї захисту від бурі, злив і грому.

Поете, тям, зазнати маєш тиВсїх мук бутя, всїх болів і унижень,Заким дійдеш до сьвітлої мети.

Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень,Ілюзій і оман твій рай цвите,А ґенїй твій, то міць суґґестій, зближень.

Пророцький дар у тебе лиш на те,Щоб иньший край обіцяний вказав ти,А сам не вхо́див у житло сьвяте.

І серце чулеє на те лиш взяв ти,Щоб кождому в день скорби пільгу нїс,І в горю слово теплеє сказав ти.

Та з власним горем крий ся в темний лїс!Нїхто до тебе не простягне рукуІ не отре твоїх кровавих слїз.

Та не міркуй, що родивсь ти на муку,Бо й роскошів найвисших маєш часть,У творчій силї щастя запоруку.

Усе, чого тобі сей сьвіт не дасть,Знайдеш в душі своїй яснїйше, краще:Найвисшу правду і найбільшу власть.

Ото й минай все темне, непутяще,Весь злудний блиск, тріумфи хвилеві,Все підле, самолюбне і пропаще.

І бережи на своїй головіВінок незвялий чистоти і ласкиІ простоти, мов квіти полеві.

У маскарад житя іди без маски,На торжище цинїзмів і наругВиходь з лїхтарнею з старої казки:

В нїй щезне тїло, появить ся дух,Прозора стане явищ темна маса.І будь ти людям не судя, а друг

І зеркало й обнова. Guarda e passa.