Гуманний будь, і хай твоя гуманність…

Гуманний будь, і хай твоя гуманність,Пливе з криницї чистої любови,Якої не мутить пиха й захланність.

Гуманний будь не так як богослови,Що надприродним ліктем довг свій мірять,Льву такають, а гримають ослови,

Братами мають тих лише, що вірятьУ їх закон, в їх повісти і чуда,До „вічних благ“ все ласо зуби шкірять,

Та цїдять муху, щоб ковтнуть верблюда.Не те, щоб всїх любив — се вже над міру,А не бажай нїкому зла та худа.

Всїх бляґ і брехень не бери на віру,На фальш і зраду май порядний дрюк,І не давай з братів лупити шкіру.

Лише не сердь ся, не заламуй рук,Котячу флєґму май усе в запасї,Не вір облесним, стережи ся злюк,

А дармоїдам все кажи: А засї!