Вірш
Подражаніє Едуарду Сові

Подражаніє Едуарду Сові

Тарас Шевченко · 1859

Посажу коло хатини,На спомин дружи́ні,І яблоньку, і грушеньку,На спомин єди́ній!

Бог дасть, виростуть. ДружинаПід древами тимиСяде собі в холодочкуЗ дітками малими.

А я буду груші рвати,Діткам подавати,З дружи́ною єди́ноюТихо розмовляти:

— Тоді, серце, як бралися,Сі древа садив я...Щасливий я! — »І я, друже,З тобою щаслива!«

Видання [бл. 1920] року

Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає