Остання пісня Марії Стюарт

„Que suis je, hélas!....“

Що́ я тепер, о Боже! жить мені для чо́го?Слаба́, мов тіло, в котрім серця вже нема,Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,Самої смерти прагну, — більше вже нічо́го.

Не будьте вороги, нена́вистні до то́го,Хто в серці за́мірів вла́дарних не здійма,Бо му́ку більшую, ніж має сил, прийма; —Не довго втри́мувать вам лютість серця свого!

Згадайте, друзі, — ви́, котрі́ мене любили, —Що я без щастя-долі у життю сьому́Нічого доброго зробить не мала сили;

Кінця́ бажайте безталанню моєму,Бо вже коли я ту́т недолі до́сить маю,Хай буду я щаслива та́м, у и́ншім кра́ю!