У путь!
Леся Українка На мотів Шумана.
Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай рідний краю! Вже хутко я піду́. Тут долі не маю, — На чужині знайду́.
Шукатиму долі в далекій стороні!Вперед! прагну волі, у світ пора мені! Бо літа не ждуть.... Пора мені в путь!
Прощай товариство, родино-рідна́!Прощай, моя люба дружино смутна!Я може на віки іду в чужий край....Прощай! — добрим словом мене спогадай! Я йду, тверда звага Веде мене на шлях, У серці одвага, Хоч сльози на очах....
В далекій чужи́ні Я сили наберусь Служити країні, Або не вернусь....Я все покидаю: садочки рясні́,І темні діброви, і ниви ясні́;З собою несу я лиш рідні пісні́.
Пора у путь, Хвилини йдуть!....
Шумлять на прощання Зелениї луги́, Летять розставання Хвилини дорогі!.... Хоч тяжко країну Рідну́ю покидать, Я йду на чужину, Я мушу поспішать.
Далекая путь, Хвилини не ждуть!
Видання 1892 року
Текст за виданням: На крилах пісень, Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.