Осел і Хазяїн

Один Хазяїн мав леваду.Самому ніколи левади стерегти,Бо треба дать у полі раду,Щоб діла не звести,А тут ще нікого й наймати:Робочий час — пильнує всяк.Знайшовсь Осел-мастак —Його й найняв левади доглядати,Проклятих горобців та гав ганяти.Осел був чесний неборак,-Не гріх сказать, що слід би й людям так,-Не то щоб що — листка займать боявся.Одна біда — що недотепний вдався:Шкодливих горобців та гавВін щиро так ганяв,Що витоптав всі кавуни і дині,Неначе буря рознесла.Як глянув господар — і зо зла аж посинів,Вхопив рубель та й ну гатить по спиніСердешного Осла.А люди, сміючись, піддакують ще збоку:— Отак йому, отак, щоб знав,Як з баштана робить толоку!

А я б їм те сказав,Що нічого Ослові дорікати,Що лучче б розуму спитатиУ того, хто наймав.