Ой, жалю мій, жалю…
Іван Франко Ой, жалю мій, жалю,Гіркий не помалу!Упустив я голубочку,Та вже не спіймаю.
Як була близенько,Не дав їй принади, —А тепер я не знаходжуДля серця розради.
Як була близенько,Я ще вагувався,Щоб так швидко улетіла,Я й не сподівався.
А як улетіла,Вернуть не схотіла,То забрала за собоюМою душу з тіла.
Забрала всі мрії,Всі втіхи, надії,Як весна бере з собоюКвіти запашнії.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.