Ой я свого чоловіка…

Ой я свого чоловікаВ дорогу послала,А од шинку та до шинкуСтежечку топтала,Та до куми заходилаПшона позичати,Оттих дітий годуватиВ нетопленій хаті.

І нагодувала,І спати поклала,Сама пішла до дякаДобувати пятака,Та й заночувала.

А із Криму чоловікЛедве ноги доволік;Воли поздихали,Вози поламались,З батіжками чумаченькиДо-дому вертались.

Увійшов у хату,Ударивсь об поли:Лазять діти у запічку,Голодні і голі.

»А де ваша, діти, мати?«Сердешний питає.— »Тату! тату! Наша матиУ шинку гуляє.«