Ой ти, дівчино, з горіха зерня…

Ой, ти дівчино, з горіха зерня,Чом твоє серденько — колюче терня?

Чом твої устонька — тиха молитва,А твоє слово остре як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темнійші ночі,Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх — для мене скрута,Серце бентежить, як буря люта?

Ой, ти дівчино, ясная зоре!Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,Тебе кохаючи, загублю душу.