Ой три шляхи широкії…
Тарас Шевченко · 1847 Ой три шляхи широкіїДо-купи зійшлися;На чужину з УкраїниБрати́ розійшлися;Покинули стару матір,Той жінку покинув,А той сестру, а найменшийМолоду дівчи́ну.
Посадила стара матиТри ясені в полі,А невістка посадилаВисоку тополю;Три явори посадилаСестра при долині,А дівчина зарученаЧервону калину.
Не прийнялись три ясені,Тополя всихала,Повсихали три явори,Калина зовяла.Не вертаються три бра́ти,Плаче стара мати,Плаче жінка з діточкамиВ нетопленій хаті;Сестра плаче, йде шукатиБратів на чужину,А дівчину зарученуКладуть в домовину...
Не вертаються три брати,По світу блукають,А три шляхи широкіїТерно́м заростають.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.