Ой рано я, рано устану…

Ой рано я, рано устану,На яснеє небо погляну,А небо, мов синій кришталь,А в серці важкий сум і жаль.

Всміхає ся небо і мінить,Глядить на тюремніі стіни,А стіни пожовкли — від сліз,Що ними просякли наскрізь.

О яснеє небо, чому тиГлядиш так чудово всміхнуте,По що в ту проклятую клітьТи шлеш міні любий привіт?

Ту сльози, ти радість голосиш!Ти запах свободи приносиш,А тутка понура тюрма,Могила тісна і німа.

Живий у могилу заритийГляджу я на світлом облитий,На вольний, веселий сей світ —Кров жаром у жилах кіпить.

За що мене тут закували,За що міні волю відняли?Кому я і чим завинив?Чи тим, що народ свій любив?

Бажав я для скованих волі,Бажав для нещасного долі

І рівноі правди для всіх, —Се весь, одинокий мій гріх.1877.