Вій вітре горою…
Іван Франко · 1880 Вій вітре гороюНад сею тюрмою,Заплач надомною,Як рідний, як брат!
Розвій ті надііЗлудні хоч яркіі,Що серце мов змиіГризуть і палять!
Зморозь кров кіпучу!Невсипну, пекучуВтиши думок бучу,Що в мізку бурлить,
Щоб дні нам за днямиБезслідно минали,Мов шум по над скалиБезслідно шумить.13 марта 1880.
Видання 1893 року
Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.