Не нарікаю я на Бога…

Не нарікаю я на Бога,Не нарікаю ні на кого:Я сам себе, дурний, дурю́,Та ще й співаючи. Орю́Свій переліг, убогу ниву,Та сію слово: добрі жниваКолись-то будуть!... І дурю́Себе таки́, себе самого,А більше, бачиться, нікого.

Орися-ж ти, моя ниво,Долом та горою,Та засійся, чорна ниво,Волею ясно́ю!Орися-ж ти, розвернися,Полем розстелися,Та посійся добрим житом,Долею полийся!Розвернися-ж на всі бо́ки,Ниво-десятино!Та посійся не словами,А розумом, ниво!Вийдуть люди жито жати —Веселії жнива!...Розвернися-ж, розстелися-ж,Убогая ниво!

Чи не дурю́ себе я зновуСвоїм химерним добрим словом?Дурю! Бо лучше одуритьСебе таки, себе самого,Ніж з ворогом по-правді житьІ всує нарікать на Бога!