Не можу жить, не можу згинуть…

Не можу жить, не можу згинуть,Нести не можу, ні покинутьПроклятий сей життя тягар!Ходжу́ самотний між юрбоюІ сам погорджую собою…Ох, коб останній впав удар!

Не жаль мені життя, ні світа,Не жаль, що марно кращі літаУ горю й праці протекли.Пропало все! Тай щож? Пропало!А щож передо мною стало?Безодня повна тьми і мли.

Зневіривсь я в ті ярма й шлиї,Що тягну мов той віл на шиїОтсе вже більш як двацять літ —Зовсім як хлопчик той саракаПрутком по бистрій хвилі швяка, —Чи з того є на хвилях слід?

Даремно биться, працюватиІ сподіваться і бажати!

Пропала сила вся моя.Лиш чорних мар гуляє зграяІ резиґнація безкраяЗасіла в серці як змия.