Не гріє сонце на чужині…

Не гріє сонце на чужи́ні,А дома надто вже пекло́;Мені не ве́село було́Й на нашій славній Україні:Ні хто любив мене, вітав,І я хилився ні до кого,Блукав собі, молився Богу,Та люте панство проклинав,І згадував літа лихії,Погані, давнії літа,Тоді повісили Христа, —Й тепер не втік би син Марії!Ніде не ве́село мені,Та ма́буть ве́село й не буде.І на Украйні добрі люде, —Отже такі й на чужині!Хотілося б (та й то для того,Щоб не робили МоскаліТруни́ із дерева чужо́го),Аби хоч крихотку земліІз-за Дніпра́ мого́ святогоСвятії вітри принесли́...Та й більш нічого! Так-то, люде,Хотілося-б... та що й гадать!На-що вже й Бога турбувать,Коли по-нашому не буде!