Іржавець

Наробили колись ШведиВеликої слави:Утікали з МазепоюВ Бендери з Полтави;А за ними й Гордієнко,Кошовий із Січи,Веде своїх недо́битківТа плаче веду́чи, —Того́ плаче, що порадиНе подала мати,Як пшени́ченьку пожати,Полтаву достати?Ой пожали-б, як-би булиОдностайне стали,Та з Хвастовським полко́вникомГетьмана єднали;Не стреміли-б списи́ в стрісіУ Петра у свата,Не втікали-б із ХортиціСлавні небожата,Не спиняв би їх прилуцькийПолковник поганий,Не плакала-б Матір БожаВ Криму́ за Укра́йну.

Як мандрували день і ніч,Як покидали ЗапорожціВеликий Луг і матір-Січ,Взяли́ з собою Матір Божу,А більш нічого не взяли́,І в Крим до хана понесли́На но́ве горе — Запоро́жжя.

Заступила чорна хмараТа білую хмару,Опанував ЗапорожцемПоганий Тата́рин;Хоч позволив хан на піскахНови́м коше́м стати,Та не зволив ЗапорожцямЦеркву будувати;У наме́ті поставилиОбраз ПресвятоїІ крадькома молилися...

Боже мій з тобою,Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!Хто тебе не нищив? Як-би розказатьПро якого-небудь одного маґнатаІсторію-правду, то перелякатьСаме-б пекло можна! А Данта старогоПолупанком нашим можна-б здивувать.І все-то те лихо, все, кажуть, од Бога!Чи вже-ж йому́ любо людий мордувать?А за-що сердешну мою Україну?!Що вона зробила? За-що вона гине?За що її діти в кайданах мовчать?!...

Кобзарі нам розказалиПро войни і чвари,Про тяжкеє лихоліття,Про лютії кари,Що Ляхи нам завдавали,Як нас розпинали.Що-ж діялось по Шведчині, —То й Ляхи-б злякались,Оніміли-б з перелякуПяні небораки!Оттак її воєводи,Петрові собаки,Рвали, гризли... І здалекаЗапорожці чули,Як дзвонили у Глухові,З гармати ревну́ли,Як погнали на болотоСтолицю робити,Як плакали по батьковіГолоднії діти,А як потім на ОреліЛінію копали,І як у тій ФінляндіїВ снігу́ пропадали.Чули, чули ЗапорожціЗ далекого Криму,Що конає Гетьманщина,Неповинно гине;Чули, чули небожата,Чули та мовчали,Бо їм добре на чужиніМу́рзи завдавали;Мордувались сіромахи,Плакали, — і з нимиЗаплакала Матір БожаСльозами святими;Заплакала Милосердна,Неначе за сином,І Бог зглянув на ті сльозиІ на Україну:За козацькі і за тіїПречистії сльозиПобив Петра, побив катаНа наглій дорозі.Вернулися Запорожці,Принесли́ з собоюВ Гетьманщину той чудовнийОбраз Пресвятої;Поставили в ІржавиціВ мурованім храмі.Оттам вона й досі плачеТа за козаками.