Не довго жив я ще, лиш сорок літ…

Не довго жив я ще, лиш сорок лїт,і сил не тратив на пусту мамону.Невжеж уже минув я свій зенїті розпочав спадистий шлях до склону?

О бідна расо, що такий твій плідслабий! Хвалить ся ним нема резону.Тай швидкож той твій метеор поблїд,не мавши навіть доброго розгону!

Аж соромно, та що його робить!І кінь, мовляв, не тягне по над силу.Хай велитнї могли співать, творить,

могли боротись, тїшить ся, любитьв вісїмдесятім роцї, — нам в могилувже в сороковім треба карк хилить.