Безсилля — ах! яка страшная мука…

Безсилє — ах! яка страшная мука!Чутя ще в серцї полумям горятьі думи рвуть ся як орел ширять,та воля мов розбита, мов безрука.

Немов стріла з розломаного лукане полетить, так нинї не летятьслова і блиски й фарби, не хотятьслужить уяві. — Ох, важка розлука!

Неначе з гір, де повно сьвітла, барвиі запаху і співу пташеняті стрекоту сверщків, потоків шуму,

зійшов я в низ, де гниль, погані лярви,де душно, мрачно, пута знай звенятьі чахне дух серед зневіри й глуму.