На вічну пам'ять листочкові
Леся Українка Ой палка ти була, моя пісне!Як тебе почала я співати,В мене очи горіли мов жар,І зайняв ся у грудях пожар.Хтїла я тебе в серцї сховати,Та було моє серденько тїсне,Ой палка ти була, моя пісне!
Так, була моя пісня палка́.Вислухала товаришка спів,Мов троянда уся паленїлаІ сльоза в неї в очах бренїлаВід горячих, невтримливих слів,І тремтїла подана рука…Так, була моя пісня палка́.
Ти занадто палка́, моя пісне!Як настала трівожна година,Запалило ся слово в кінецьІ спалило тонкий папірець…Замість піснї летить пожарина.Ой, глядїть, знову іскорка блисне!Ти занадто палка́, моя пісне!
26/XI. 1896 р.
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.