Ісаія. Глава 35

Радуйся, ниво неполитая!Радуйся, земле, неповитаяКвітчастим злаком! Розпустись,Рожевим крином процвіти!І процвітеш, позеленієш,Мов Іорданові святіїЛуги зелені, береги.І честь Кармилова і славаЛиванова, а не лукава,Тебе укриє дорогимЗоло́тотканим, хитро шитим,Добром та волею підбитим,Святим омо́фором своїм.І люди темнії, незрячіДива́ Господнії побачать.

І спочинуть невольничіУтомлені руки,І коліна одпочинуть,Кайданами куті.Радуйтеся, вбогодухі,Не лякайтесь дива!Се Бог судить, визволяєДовготерпеливихВас, убогих, і воздаєЗлодіям за злая.

Тоді як, Господи, святаяНа землю правда прилетитьХоч на годиночку спочить,Незрячі про́зрять, а кривії,Мов са́рна з гаю помайнують,Німим отверзуться уста́,Прорветься слово, як вода,І дебр-пустиня неполита,Сцілющою водою вмита,Прокинеться, і потечутьВеселі ріки, а озе́раКругом гаями поростуть,Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озе́ра,І не верстовії,А вольнії, широкії,Скрізь шляхи святіїПростеляться; і не найдутьШляхів тих владики,А раби тими шляхами,Без ґвалту і крику,Позіходяться до-купи,Раді та веселі,І пустиню опануютьВеселії села.