А нумо знову віршувать…

А нумо знову віршувать!(Звичайне, нишком!) Нумо знову,Поки нови́нка на основі,Стари́нку божу лицювать,А си́річ — як би вам сказать,Щоб не збрехавши? нумо зновуЛюди́й і долю проклинать!Людий за те, щоб нас зна́лиТа нас шанували, —Долю за те, щоб не спалаТа нас доглядала.А то, бач, що наробила:Ки́нула малогоНа розпу́тті, та й байдуже!...А воно убоге,Молодеє, сивоусе —Звичайне, дитина!І поди́бало тихенькоПо-під чужим тиномАж за Урал. ОпинилосьВ пустині, в неволі...Як же тебе не проклинать,Лукавая доле?Не прокляну-ж тебе, доле,А буду ховатисьЗа валами, та нищечкомБуду віршувати,Нудить світом, сподіватисьУ гості в неволюІз-за Дніпра широкогоТебе, моя доле!