Ми восени таки похожі…

Ми в-о́сени таки похожіХоч ка́пельку на образ божий, —Звичайне, що не всі, а так,Хоч де-які... Крутий байрак,Неначе циган чорний, голий,В діброві вбитий, або спить;А по долині, по роздолліІз степу перекотиполеЯгняточком собі біжить,Біжить до річки, ніби питиА річечка його́ взяла́Та в Дніпр широкий понесла́,А Дніпр у море, на край світа.Билину море покотило,Та й кинуло на чужині.

І жаль тобі її стане,Малої билини.Підеш собі зажурившисьГаєм по долині...

Гай шепоче, гнуться лозиВ яру при дорозі,Думи душу осідають,І капають сльози.

І хочеться сповідатись,Серце розповити;І хочеться — Боже милий,Як хочеться жити!...І любити Твою правду,І весь світ обняти!...Благо тобі, друже-брате,Як є в тебе хата!

Благо тобі, як у хатіЄ з ким розмовляти,Хоч дитина маленькая —І воно вгадаєТвої думи, — заговоритьСам Бог розмовляєНемовлящими устами.

А тобі, мій одинокий,Мій друже єдиний,Горе тобі на чужиніТа на самотині!Хто з тобою заговорить,Привітає, гляне?Круго́м те́бе простягла́сяТрупом бездиха́ннимПомарнілая пустиня,Кинутая Богом...