Буває, іноді старий…
Тарас Шевченко · 1849 Буває, иноді старийНе знає сам, чого зрадіє,Неначе стане молодийІ заспіває, як уміє.І стане ясно перед нимНадія ангелом святим,І зо́ря, молодість його,Вітає ве́село над ним!Що-ж се зробилося з старим?Чого зрадів отсе? Того́,Що, бачите, старий подумавДобро якесь комусь зробить.А що-ж, як зробить? Добре житьТому́, чия душа і думаДобро навчилася любить.Нераз такому любо стане,Нераз барвінком зацвіте.Оттак, буває, в темну ямуСвятеє сонечко загляне,І в темній ямі, як на те,Зелена травка поросте.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.