Мужчинам

Не зірвуться слова, гартовані, як крицяІ у руці перо не зміниться на спис.Бо ми лише жінки. У нас душа криницяЗ якої ви пєте: змагайся і кріпись!І ми їх даємо не у залізнім гимні,У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.Бо швидко прийде день і у завісі димнійВи зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.

Ще сальви не було, не заревли гармати,Та ви вже на ногах. І ми в останній разВсе, що дає життя іскристе і багате,Мов медоносний сік збираємо для вас.Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть —Без металевих слів і без зітхань даремнихПо ваших же слідах підемо хоч на смерть!