1933 – 1939

Д.Д. Наближається спогадів повінь…  В.Сосюра

Незнаний нам початок і кінець,Не розуміємо таємну міру,Коли життя сплітає у вінецьВ незнаній черзі — віру і зневіру.

На світлий день спадає чорна тіньЗловіщих хмар, мов жалібний серпанок,А зимну ніч, безсилу від тремтінь,Бере в обійми полум'яний ранок.

Залізну силу, що не має меж,Дихання Боже в сльози перетопитьІ скрутить бич безжалісних пожежЗ маленьких іскор схованих у попіл.

Так кроки — нами звязані на вікУ Божих меж — назавжди розминулись.Без теплих слів, без дрогнення повікМи попрощались десь на розі вулиць.

Але, буває, крізь вогонь межіМинулі дні вертаються, як спогад.Ми завтра знов не будемо чужі,Цей світлий дар приймаючи від Бога.