Моя душа й по темнім трунку…
Олена Теліга Моя душа й по темнім трункуНе хоче слухатись порад,І знову радісно і стрункоБіжить під вітер і під град.Щоб заховавши мудрий досвідУ скринці без ключа і дна,Знов зустрічати сірий розсвітВогнем отрути чи вина.Щоб власній вірі непохитнійПалить лямпаду в чорну нічІ йти крізь січні в теплі квітніКрізь біль розлук — у радість стріч.
Видання 1946 року
Текст за виданням: Душа на сторожі, Культура, 1946. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.