Вечірня пісня

За вікнами день холонеУ вікнах — перші вогні…Замкни у моїх долоняхНенависть свою і гнів!Зложи на мої колінаКаміння жорстоких днів,І срібло свого полинуМені поклади до ніг.Щоб легке, розкуте серцеСпівало, як вільний птах,Щоб ти, найміцнійший, сперся,Спочив на моїх устах.А я поцілунком теплимМягким, мов дитячий сміх,Згашу полум'яне пеклоВ очах і думках твоїх.Та завтра, коли просториПроріже перша сурма —В задимлений, чорний морокЗберу я тебе сама.Не візмеш плачу з собою —Я плакати буду пізніш!Тобі ж подарую зброю:Цілунок гострий, як ніж.Щоб мав ти в залізнім свистіДля крику і для мовчань —Уста рішучі, як вистріл,Тверді, як лезо меча.