Мамо, іде вже зима…

„Мамо, іде́ вже зіма, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чі кожна пташина В вирій на зиму літає?“ — В неньки спитала дитина.

— Ні, не кожна, — одказує мати, —Онде, бачиш, пташина сивенькаСкаче швидко, отам біля хати,Ще зосталась пташина маленька.

 „Чом же вона не втіка? На-що морозу чека?“ —

— Не боїться морозу вона,Не покине країни рідно́ї,Не боїть ся зими навісної,Жде, що знову прилине весна“.

 „Мамо, ті сиві пташки Сміливі, певне, ще й дуже, Чі то безпечні такі, —

Чуєш, цьвірінькають так, Мов їм про зіму байдуже! Бач, — розспівала ся як!“

— Не байдуже тій пташці, мій синку,Мусить пташка малесенька дбати;Де-б водиці дістати краплинку,Де під снігом поживку шукати.

 „На-що ж співає? Чудна! Краще-б шукала зерна́!“

— Спів пташині потіха одна, —Хоч голодна, співа веселенько.Розважає пташи́не серденько,Жде, що знову прилине весна!“