Маленькій Мар'яні
Тарас Шевченко · 1845 Рости, рости, моя пташко,Мій маковий цвіте,Розвивайся, коли твоєСерце не розбите.Поки люди не дозналиТихої долини!...Дознаються — пограються,Засушать тай кинуть.А-ні лі́та молодії,Повиті красою,Ні карії оченята,Умиті сльозою,А-ні серце твоє тихеДобреє дівочеНе заступить, не закриєНеситії очі.Найдуть злії, та й окра́дуть...І тебе убогуКинуть в пекло... ЗамучишсяІ прокленеш Бога.Не цвіти-ж, мій цвіте новий,Нерозвитий цвіте!Зовянь тихо, поки твоєСерце не розбите!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.