Не забудь, не забудь…

Не забудь, не забудьЮних днів, днів весни, —Путь житя, темну путьПроясняють вони.

Злотих снів, тихих втіх,Щирих сліз і любви,Чистих поривів всіхНе встидайсь, не губи!

Бо минуть — далі трудВ самоті і глуші,Мозолі наростутьНа руках і душі.

Лиш хто любить, терпить,В кім кров живо кіпить,В кім надія ще лік,Кого бій ще манить,Людське горе смутитьА добро веселить, —Той цілий чоловік.

Тож сли всю житя путьЧоловіком цілимНе прийдесь тобі буть, —Будь хоч хвилечку ним.

А в поганіі дні,Болотяніі дні,Як надія пройдеІ погасне чутє,Як з великих дорігЛюбви, бою за всіхНа вузкі та крутіТи зійдеш манівці,

Зсушить серце жура,Зколють ноги терни, —О, тоді май житяВдячно ти спомяни!

О, тоді ясні сниОживлять твою путь…Юних днів, днів весниНе забудь, не забудь!10 іюня 1882.