Легенда про святого Селедія

Скривати тайну царськуюПотрібно і конечно,Бо як йійі розпапляєш,Загинеш набезпечно.

Та крити божії ділаНегарно, навіть грішно;Не скриєш божоі хвали,Лиш сам загинеш вічно.

То й я лякаючись судьбиРаба, що на розробокПовірений йому талантБез діла скрив у сховок,

Бажаю оспівати вамЩо стане духу мого,Житє, стражданє, муку й смертьСеледія святого.

Хто були родичі єго,В якій жили країні —Не звісно; сам він з малку живУ водяній пустині.

На вічний взір аскетам всімНе йів він хліба й мяса;Пявки і хроби водяні —Його вся страва ласа.

Олію, молока, винаНе заживав він з роду;Для дужшоі покути пивМорську солену воду.

Думками Бога хвалячиДержав обіт мовчаня,І ані слова не прорікВід роду до сконаня.

Важке зітханє, се булаЄго мольба глубока;Весь вік прожив зітхаючи,Не зажмуривши ока.

Не мав він дому ні житла,Лиш сам пісок та скали;Мав плащ один із острих блях,Що в тіло повростали.

Та на святого напосівсьОдин король сердитий,З оружієм і дрекольмиПішов його ловити.

Пророцьким духом чуючи,Що час єго зближав ся,З пустині вибрав ся святий,На світло показав ся.

Тут вороги обпуталиЙого кругом сильцямиІ до царя взяли ся гнатьСтрашними палицями.

То цар безбожний крикнув: „Гей!Беріть його, тримайте!Йому живіт живцем поріть,З його нутро мотайте!“

Для болю дужшого велівСолити свіжу рану,Та тим ще злість не наситивМучительську, погану.

Живе ще тіло у бочкиВелів він натоптати,Поганцям хтів таким як самТі мощі в дар післати.

Не допустив всесильний БогДо крайнього скандалу,Щоб мощі праведника йшлиПоганцям на поталу.

Три дни й три ночи вітер бивСудно по Чорнім морі;Вже думав цар: скінчив ся світ,Погасло сонце й зорі.

Аж сам Селедій мученикНа них змилосердив ся,І моряку одному в сніПрославлений явив ся.

І мовив: „Бог за смерть моюКарати вас не буде,Та труп мій ви везіть на РусьМіж православні люде.

„Нехай вони в великий пістЖиють із тіла могоІ славлять Бога й згадуютьСеледія святого.

„Най постять так як по́стив я,Доступлять в Бога ласки,Йідять мене і воду пютьІ ждуть святоі паски.

„Як йіх патрон я відчинятьЙім буду неба брами,Пісний Селедій рай знайдуС пісними Русинами.“

І сталось так. І від тодіВсі Русини голодніСеледія святого чтять.Дивні діла Господні!