Крик серед півночі в якімсь глухім околі…

Се ѹ Римѣ кричѧть подъ са- блѧми половєцкими.

Крик серед півночи в якімсь глухім околї.Чи вмер хто й свояки ридають по вмерлому?Чи хто поранений конає в чистім полї?Чи плачуть сироти ограблені і голі,Без батька-матери, без хлїба і без дому?

Невідомий співак походу степового…Замісто струн напяв він тетиви спижеві,Давно забуту рать з сну будить віковогоІ до походу знай накликує нового„За землю руськую, за рани Ігореві“.

Давно забута рать в забутій спить могилї,І Ігор спить і з ним все племя соколине;Лиш крик поета ще лунає в давнїй силї,Байдужість сїрая куняє на могилї,А кров із руських ран все рине, рине, рине.