«Красне Сонце»

Тихомирно ВолодимирСвого віку доживав,Піклувавсь своїм народом,Вдів, убогих годував.

Всі вдоволені, щасливі.А багацтво і доброВсе несе й несе у КиївНа човнах своїх Дніпро.

Що неділі виїзджаєВалка з княжого двораЗ хлібом, салом, мясом, медом,Повна всякого добра.

— „Хто убогий, хто каліка,Хто сьогодні ще не їв,Йдіть, нещасні, поспішайте,Приступайте до возів!“

І ішли каліки, вбогі,На руках дітей неслиІ з возів, що треба, бралиЇли хліб і мед пили.

Тихомирно дні останніВолодимир доживав,Будував церкви і школиІ за ладом доглядав.

Жив з сусідами у згоді.І плили спокійно дні,Нападали на ВкраїнуТільки Половці одні.

І народ за серце й розумСвого князя шанував:„Красним сонцем“ УкраїниВолодимира прозивав.

І Великий ВолодимирЩе і досі не умер:За його думки великіЛюде боряться й тепер.

Ще і досі на ВкраїніКровю скроплені поляЩе і досі українськаРозшматована земля.