Хрещення України

Що це в Київі за гомін,Звідки крики, галас, сміх,І куди оце киянеТягнуть ідолів своїх?

Ось Стрибога порубали,Там Дажбог стоїть без ніг,Там в огні горить Сварожич,Волос теж на спину ліг.

А Перуна на наругуПривязали до коняІ по вулицях волочутьІ катують серед дня.

Бють Перуна батогами!..Деж його небесний гнів,Чом він стріл своїх не пустить,Чом не кине він громів?!

А Стрибог!? Чому на буріВін сюди не прилетить?!Чи гуляє він з вітрами,Чи у полі тихо спить?

Ось упав Дажбог великий…О, віддячить він катам!Він не гляне більш на землю,Він не вродить хліба нам!

З боку десь віщун віщує:„З неба сурми загудуть,Полетять небесні стрілиІ на голови впадуть.

Вороги обляжуть місто,Стане чорно від гадюк,Павуки з землі полізуть,Не піднімуть люде рук…“

Так старший віщун віщує,Але молодь ще міцнішПолосує батогамиІ сміється веселіш.

І в Дніпро Перуна-богаЗ сміхом кидає вона:„Загреми ще, діду, з річки,От здивує новина!“

І поплив по річці ідол,Як пливе забитий пес,Вчора ще великий, гнівний,Найстрашніший бог небес.

Йдуть по вулиці з Почайни,Лються тисячі киян,Бється радісно в їх грудяхСерце перших христіян.