Конкістадори

По бурхливім океанїСеред пінявих валівНаша фльота суне, бєть сяДо незвісних берегів.Плещуть весла, гнуть ся щогли…Ось і пристань затишна!Завертай! І бік при боцї!І стерно біля стерна!Кидай якорі! На берігПо помостах виходи!Нї чичирк! Ще ледво днїє…Пусто скрізь… Ставай в ряди!Сонний город ще дрімає…Схопимо його у снї…Перший крик — наш окрик бою,І побіднії піснї.Та заким руша́ть, пускайтеСкрізь огонь по кораблях,Щоб всї знали, що нема намВороття на старий шлях.Бухнув дим! Хлюпоче море…Щось мов стогне у суднї…Паруси зало́потїли,Наче крила огняні.Гнуть ся реї, сиплють іскри,Мов розпалені річки…Снасть скрипить… Високі щоглиЗапалали мов сьвічки.Що за нами, хай на вікиВкриє попіл житєвий!Або смерть, або побіда! —Се наш оклик боєвий!До відважних сьвіт належить.К чорту боязнь навісну!Кров і труд ось тут здвигне намНову, кращу вітчину!