Колись в однім шановнім руськім домі…

Колись в однім шановнім руськім доміВ дні юности, в дні щастя і любовиЧитали ми „Что дѣлать?“ і розмовиЙшли про часи будущі, невідомі.

Домашні дами ось як побивалиНераз моі горячі дітірамби:„Е, спільна праця! В такім разі й вам биПрийшло ся чистить виходки й канали“.

Не знали дами, що важке, всесвітне,Питанє те вже Австрія рішила.Тюремний кібель — що́ в ньому за сила!

І виходок і мебель враз! ВигіднеБереш єго, виносиш, ну, і прямоНа поле лий, чи в компостову яму.

17 сент. 1889.