Вірш
А рано, поки час ще виб'є п'ятий…

А рано, поки час ще виб'є п'ятий…

Іван Франко · 1889

А рано, поки час ще вибє пятий,Знов Лопотове славне військо грюка:Іде „кібльованє“. Що се за штука —Ій Богу, сам не знаю, як сказати.

„А гій — почнуть естетики кричати, —„Ось до чого у них доходить штука!„Яка де в світі погань є, грязюка,„Вони дава й єі в сонети бгати.

„Петрарка в гробі перевернесь, пробі!“Нехай! Та тілько він ходив в саєтах,Жив у палатах, меч носив при собі,

Тим то краси, пишнот в єго сонетахТак много. Ми ж тут живемо в кльоаці,То й де ж нам взяти красших декорацій?

17 сент. 1889.

Видання 1893 року

Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає