Колись, дурною головою…
Тарас Шевченко · 1859 Колись дурною головоюЯ думав: горенько зо мною!Як доведеться в світі жить,Людий і Господа хвалить?В багні колодою гнилоюВалятись, старітися, гнить,Умерти — й сліду не покинутьНа обікраденій землі!...О, горе, горенько мені!І де я в світі заховаюсь?Що-день Пилати розпинають,Морозять, шкварять на огні...
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.