Хто любить місяць, я без сонця в'яну…
Іван Франко · 1889 „Хто любить місяць, я без сонця вяну.В тюрмі про волю вже й не нагадаю!Сиджу й клену свою судьбу погану.Тих вороженьків, що з-за них страждаю.
До суду кличуть, бач, до протоколу.Суддя мій лютий, став грозить кіями…„Скажи всю правду, то підеш на волю!“Я визнав правду — і пішов в кайдани.
Читають декрет. Стали батько й мати,Плачуть, не сміють і руки подати…„Бач, синку, де непослух той доводить!
„Господар в путах, в бурій куртці ходить,„В довбанці вбутий, стрижене волося,„В полі-ж пшениця сипле ся з колося“.
20 сент. 1889.
Видання 1893 року
Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.