А прочий час заповнюють розмови…

А прочий час заповнюють розмови.Сей своім „ділом“ мучить всіх і нудить.Той жарти строіть, всіх смішить готовий,А інший в споминах колишніх блудить.

Хто казку каже, хто знов тугу в собіГне й ходить, ходить, тілько чути кроки…Часом на всіх наляже сум глибокий,І довго в казни тихо, наче в гробі.

„Вдуріти можна!“ — буркне хтось, і лютеПроклятє вліпить. „Гей, брати, а нуте!„Чого похнюпились? Нехай на панську

„Макову смуток! Грим об землю лихо!„Зберімось лиш на голоси, і тихоЗатягнем нашу пісню арештанську!

21 сент. 1889.