Не кепська пісня, пане, — Герсон каже…

„Не кепська пісня, пане, — Герсон каже, —„Стара бригідска пісня! А зложив„Єі хлоп простий, простий хлоп, аякже!„Не тямлю, чим на кару заслужив.

„А кару довгу мав, вже десять літ„Сидів, а ще мабуть мав пять сидіти.„От раз комісія якась, адіть,„Прийшла в Бригідки, щось там оглядіти.

„А він сидить коло вікна й співає„Сю саму пісню — а співав чудово —„І плаче так, що аж ся серце крає!

„Пани тихцем списали слово в слово,„І вислали до Відня. Ну й за пару„Неділь прийшло: змазав му цісар кару“.

21 сент. 1889.