Христос і хрест

Серед поля край дорогиСтародавний хрест стоіть,А на нім Христос розпятийВисів тож від давних літ.

Та з часом прогнили гвозді,Вітер хрест розхоліта́в,І Христос, в горі розпятийІз хреста на землю впав.

Тут сейчас трава висока,Що росла вокруг хреста,Радісно в своі обійми,Мягко приняла Христа.

Подорожники й фіялки,Що там пахли з між трави,Звились мов вінець любовиУ Христа край голови.

На живім природи лоні,Змитий з крови, ран і сльоз,Серед запаху і цвітівСумирно спочив Христос.

Та якісь побожні рукиСпать єму там не дали,І, хрестячись, з поміж цвітівЗнов у гору підняли.

Та нових не мавши гвоздів,Щоб прибити знов Христа,Хоч з соломи перевесломПривязали до хреста.

Так побожні пересуди,Бачучи за наших днів,Як з старого древа смерти,Із почитаня богів,

З диму жертв, з тьми церемоній,Із обмани, крови й сльоз,Словом, як з хреста старогоСходить між людей Христос,

І як ставши чоловіком,Близший, висший нам стає,

І святим приміром своімНас до вольности веде, —

Силують ся понад людськістьБудь що будь піднять Христа,І хоч бре́хні перевесломПривязати до хреста.1880.