Хотіла б я піснею стати…
Леся Українка 7
Хотїла-б я піснею стати У сюю хвилину ясну,Щоб вільно по сьвітї лїтати, Щоб вітер розносив луну.
Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким,Упасти на хвилї прозорі, Буяти над морем хибким.
Лунали-б тодї мої мрії І щастя моє таємне́,Яснїйші, нїж зорі яснії, Гучнїйші, нїж море гучне́.
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.