Каменярі

Я бачив дивний сон. Немов передомноюБезмірна, а пуста і дика площина,А я, прикований ланцом зелізним стоюПід височенною гранітною скалою,А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло житє і жаль порили,І в оці кождого горить любови жар,А руки в кождого ланци мов гадь обвили,А плечі кождого до долу ся схилили,Бо два́ить всіх оден страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий зелізний молот,І голос сильний нам з гори мов грім гримить:Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холодНе спинить вас! Зносіть і труд і спрагу й голод,Бо вам призначено скалу сесю розбить.

І всі ми як оден підняли в го́ру рукиІ тисяч молотів о камінь загуло.І в тисячні боки розприскали ся штукиТа відривки скали: ми з силою розпукиРаз по раз гримали о камяне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кровавий,Так наші молоти гриміли раз у раз,І пядь за пядею ми місця здобували. —

Хоч не одного там калічили ті скали, —Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас то знав, що слави нам не будеНі памяти в людей за сей кровавий труд,Що аж тоді підуть по сій дорозі люде,Як ми пробєм єі та прорівнаєм всюди,Як наші кости тут під нею зогниють.

Тай слави-ж людськоі зовсім ми не бажали,Бо не героі ми і не богатирі.Ні, ми невольники, хоч добровільно взялиНа себе пута. Ми рабами волі стали,На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своіми рукамиРозібємо скалу, роздробимо граніт,Що кровю власною і власними кісткамиТвердий змуруємо гостинець і за намиПрийде нове житє, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі,Котрий ми кинули для праці, поту й мук,За нами сльози ллють мами́, жінки і діти,Що други й недруги гнівніі та сердитіІ нас і нашу мисль і діло те клинуть.

Ми знали се, і в нас нераз душа болілаІ серце рвало ся і груди жаль давив.Та сльози ані жаль ні біль пекучий тіла,Ані проклятя нас не відтягли від діла,І молота ніхто із рук не опустив.

І так ми далі йдем в одну громаду скутіВсесильнов думкою, а молоти в руках.Нехай прокляті ми і світом позабуті,Ми ломимо скалу, рівнаєм правді путі,А щастє всіх прийде по наших аж кістках.1878.