Ігор Святославич

Під палким, південним сонцемНа чужий, далекий ДонСумно сумно, як на стратуЙдуть невольники в полон.

На руках у їх кайдани,Кров і рани на ногах,В чорній куряві облича,Очи змучені в сльозах.

— „Понесіть, вітри крилаті,Наші стогони й жалі,Принесіть нам з УкраїниКрихту рідної землі!

Полетіть, скажіть, що більшеВже не вгледим ми її!Принесіть же нам хоч порохІз коханої землі!“

Йдуть невільники під сонцем.Грізна варта навкруги.Дзвінко ляскають в повітріІ співають батоги.

Двісті літ беруть в неволю,Обертають у калік!О, полоне половецький,Будь ти проклятий на вік!