Ігор

Вмер Олег. Закняжив ІгорЦе завзятий був вояк:Налітав він, наче вихорІ не знав жалю в боях.

І державного кордону,Меж державних він не знав, —Від стрімких Карпат до ДонуУкраїну розіслав.

Він пливе на Чорне Море,Облягає Царгород,Та зустрів він лихо-горе;Не повівсь йому поход.

Не злякався його ворог,Переміг в бою без втрат:Він вже вмів робити порохІ стріляти із гармат.

І коли страшні гармати,Наче леви, заревли.І коли човни палатиСеред моря почали, —

Божевільний галас знявсяЩе нечуваний в бояхІ на дно морське ховавсяНайхоробріщий вояк.

Тільки рештки врятувались…І до рідної земліСумно — сумно поверталисьУкраїнські кораблі.