І все-таки до тебе думка лине…
Леся Українка І все таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю,У грудях серце з туги, з жалю гине.
Сї очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжчого від твого не видали, Вони б над ним ридали,Та сором слїз, що ллють ся від безсилля,
О слїз таких вже вилито чимало, — Країна цїла може в них втопитись; Доволї вже їм литись, —Що сльози там, де навіть крові мало!1895 року.
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.