І він явивсь мені. Не як мара рогата…

І він явивсь мені. Не як мара рогата,З копитами й хвостом, як виснила багатаУява давніх літ,

А як приємний пан в плащі і пелєрині,Що десь його я чув учора або нині —Чи Жид, чи Єзуїт.

Спинивсь. Лиця його у пітьмі не видати.Зареготавсь тай ну мене в плече плескати.„Ха-ха! Ха-ха! Ха-ха!Ось новість! Куріоз! Ось диво природниче!Пан раціоналіст, безбожник — чорта кличе!Ще й душу напиха!

„Мій панцю, аджеж ви не віруєте в Бога!Я ще недавно чув край вашого порога —Підслухую нераз —Як голосили ви так просто конфіскабль:„Ne croyant pas au Dieu je ne croye pas au diable!“Щож сталось нині з вас?

„Не вжеж я — а, pardon, що зараз не представивсь!Та думаю, що ви — хто я є, догадались —Невжеж я близчий вам,Чи можливійший вам здаюсь від Пана Бога?Чи лекша вам здалась до Сатани дорога,Аніж на небо там?

„Спасибі вам за се довіря! Розумію!У вас бажання є, ви втратили надію,Сказали: як біда,То хоч до Жида йди, чи пак до чорта; що там,Що стілько літ його мішали ви з болотом,Кричали: чорт — луда!

„Ось бачите, куди веде неосторожність!Ускочили в таке, що хоч вдаряйсь в побожність,Або до чорта в путь!Та ще й з душею! Ах! Даруйте за нечемністьСміяться мушу знов. Пекельна се приємністьВід вас про душу чуть.

„Сто тисяч літ горіть готові? Ха, ха! Друже!Се спорий шмат часу! А ще недавно дужеЧи не казали ви:„Душа — то нервів рух?“ Значи́ть, загинуть нерви,То і душі капут! То як же се тепер виЗгубили з голови?

„І щож, скажіть мені, оферта ваша варта?Сеж в газардовій грі фіктивна, кепська карта.Чи чесно се, скажіть?Вам хочесь те а те… конкретне, а мені виДаєте пшик. Се стид! Не думав, що такі ви!І з чортом так не слід!

„А в тім, голубчику, оферта ваша пізна!Та ваша душенька, се коршма та заїздна, —Давно в ній наш нічліг.Чи я дурний у вас добро те купувати,Що й без куповання швиденько буду матиБез клопотів усіх!

„І знайте ще одно! Ота, що так за неюВи побиваєтесь і мучитесь душею,Є наша теж якраз.Спішітьсяж паночку до пекла як до балю!Там власноручно сам віддам вам вашу кралю.Au revoir у нас!“

Ще раз зареготавсь і по плечі легенькоМене він поклепав тай геть пішов швиденько,Мов пильне діло мав.А я стояв мов стовп, лице моє горіло,Стид душу жер; замісць добуть, на що кортіло,Я ще від чорта облизня спіймав!