Чорте, демоне розлуки…
Іван Франко Чорте, демоне розлуки,Несповнимих диких мрій,Недрімаючої мукиІ несправджених надій!
Слухай голосу розпуки!Буду раб, невольник твій,Весь тобі віддамся в руки,Лиш те серце заспокій!
Враз з тобою на стражданняЯ готов на вік піти,Лиш одно мені бажанняЗаспокій тепера ти.
За один її цілунокНай горю сто тисяч літ!За любов її і ласкуДам я небо, рай, весь світ.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.